ЕПІЗАЦІЯ ДРАМИ: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОЗНАКИ

Анотація

Брехтівську епізацію драми розглянуто як прагнення бачити в п’єсілітературний твір, наділений величезним міжродовим потенціаломвпливу на свідомість читача, і водночас як літературну основу вистави,стає інтелектуальною подією для глядача. Дослідження зосереджено навивченні своєрідного мовлення епічної драми, аналізі драматургічнихтекстів і інтерпретації п’єс "Що той солдат, що цей" та "Добра людина ізСичуані". П’єса "Що той солдат, що цей" не відображає конкретних фактівполітичного життя Веймарської республіки, але форма притчі, яку Б.Брехт використовував протягом усього творчого шляху, передбачає"ефект очуження": окрім конкретно-наочного, вона має ще узагальненийдальній план. У п’єсі "Добра людина із Сичуані" розкривається різнобарвнагамма мовленнєвого роз’єднання, диференціації, синтезування. Проблемапошуку та виявлення "замкненої" людини, знаходження цільноїособистості постає не тільки як одна з граней ідеї драми, але й як основна іідея, і тема, і фабула, і колізія, тобто як основа всіх компонентів змісту іформи цього твору. Це втілюється у розвитку умовності, вільнихсценічних форм, які конструюють драматургічну подію через системуметафор і асоціацій. Драма певною мірою перетворюється у вільнеавторське висловлення, в якому традиційні елементи виступають яксвоєрідні опори рецепції та інтерпретації. Зміна "точок зору" вдраматургічному тексті, тобто зміна позиції автора по відношенню доперсонажів, їх слів і дій надає можливість почути "другий голос","авторський коментар". Поетика неаристотелівської драми сприяєрозмиванню жанрових меж і проникненню епічного і ліричного начал удраму і театр. Її сутність розкривається через мотиви, ритм, інтонацію,завдяки яким виникає своєрідна мелодія тексту; підвищену асоціативністьслів, жестів, звуків; словесну тему, яку можна вгадати у багатьохваріаціях. Відбувається розширення традиційних драматургічнихконфліктів до їх глобальних форм, з’являються персонажі, духовно відкритіспіврозмовнику.