ЕПІЗАЦІЯ ДРАМИ: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОЗНАКИ
DOI:
https://doi.org/10.35433/brecht.7.2021.76-88Ключові слова:
епічна драма, структура тексту, повтор, художня комунікація, епізація драматичного текстуАнотація
Брехтівську епізацію драми розглянуто як прагнення бачити в п’єсілітературний твір, наділений величезним міжродовим потенціаломвпливу на свідомість читача, і водночас як літературну основу вистави,стає інтелектуальною подією для глядача. Дослідження зосереджено навивченні своєрідного мовлення епічної драми, аналізі драматургічнихтекстів і інтерпретації п’єс "Що той солдат, що цей" та "Добра людина ізСичуані". П’єса "Що той солдат, що цей" не відображає конкретних фактівполітичного життя Веймарської республіки, але форма притчі, яку Б.Брехт використовував протягом усього творчого шляху, передбачає"ефект очуження": окрім конкретно-наочного, вона має ще узагальненийдальній план. У п’єсі "Добра людина із Сичуані" розкривається різнобарвнагамма мовленнєвого роз’єднання, диференціації, синтезування. Проблемапошуку та виявлення "замкненої" людини, знаходження цільноїособистості постає не тільки як одна з граней ідеї драми, але й як основна іідея, і тема, і фабула, і колізія, тобто як основа всіх компонентів змісту іформи цього твору. Це втілюється у розвитку умовності, вільнихсценічних форм, які конструюють драматургічну подію через системуметафор і асоціацій. Драма певною мірою перетворюється у вільнеавторське висловлення, в якому традиційні елементи виступають яксвоєрідні опори рецепції та інтерпретації. Зміна "точок зору" вдраматургічному тексті, тобто зміна позиції автора по відношенню доперсонажів, їх слів і дій надає можливість почути "другий голос","авторський коментар". Поетика неаристотелівської драми сприяєрозмиванню жанрових меж і проникненню епічного і ліричного начал удраму і театр. Її сутність розкривається через мотиви, ритм, інтонацію,завдяки яким виникає своєрідна мелодія тексту; підвищену асоціативністьслів, жестів, звуків; словесну тему, яку можна вгадати у багатьохваріаціях. Відбувається розширення традиційних драматургічнихконфліктів до їх глобальних форм, з’являються персонажі, духовно відкритіспіврозмовнику.
Посилання
Астрахан Н. І. Буття літературного твору. Аналітичне та інтерпретаційне моделювання : монографія. Київ : Академвидав, 2014. 432 с.
Бабенко Л. Г. Филологический анализ текста. Практикум. М. : Академический Проект ; Екатеринбург : Деловая книга, 2003. 400 с.
Болотнова Н. С. Филологический анализ текста : учеб. пособие. М. : Флинта : Наука, 2009. 520 с.
Брехт Б. Три епічні драми. Укладач О.С. Чирков. Житомир : Полісся, 2010. 296 с.
Веремчук Ю. В. П’єса-притча в системі жанрів епічної драматургії. Вісник ЖДУ імені Івана Франка. Житомир : Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2006. Випуск 26. С. 97-99.
Возненко Н.В. Лінгвопоетика сонгів Б.Брехта. Південний архів. Філологічні науки : Збірник наукових праць. Херсон : Вид-во ХДПУ. 2002. Випуск XVІ. С. 265-268.
Головчинер В. Е. Эпическая драма в русской литературе ХХ века. Томск : Изд-во ТГУ, 2007. 320 с.
Лотман Ю. М. Об искусстве: Авторский сборник. СПб. : Искусство – СПБ, 2005. 752 с.
Науменко А .М. Філологічний аналіз тексту (основи лінгвопоетики). Вінниця : Нова книга, 2005. 416 с.
Николина Н. А. Филологический анализ текста : Учеб. Пособие. М. : Изд. центр "Академия", 2003. 256 с.
Тюпа В. И. Анализ художественного текста. М. : Академия, 2006. 336 с.
Чирков А. С. Эпическая драма (проблемы теории и поэтики). К. : Вища школа, 1989. 160 с.
Brecht B. Die Stücke von Bertolt Brecht in einem Band. Frankfurt am Main : Suhrkamp Verlag, 1978. 1003 S.
Brecht B. Stücke 2. Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag, 2005. 780 S.
Dressler W. Einführung in die Textlinguistik. Tübingen : Niemeyer, 1981. 180 S.
Vater H. Einführung in die Textlinguistik. München : Wilhelm Fink Verlag, 2001. 220 S.