КОХАННЯ/ПРАВДА/ЩАСТЯ У П’ЄСІ ГЕНРІКА ІБСЕНА "ЛЯЛЬКОВИЙ ДІМ": АКСІОЛОГІЧНІ, ГНОСЕОЛОГІЧНІ, ДУХОВНО-ЕМОЦІЙНІ АСПЕКТИ ДРАМАТУРГІЧНОГО КОНФЛІКТУ

Анотація

У статті розглядаються особливості драматургічного конфлікту у п’єсі норвезького драматурга Г. Ібсена "Ляльковий дім", що започатковує традицію "нової драми" у європейській драматургії межі ХІХ–ХХ століття. Новаторство драматурга, виявлене на рівні організації конфлікту, визначається в контексті спроби цілісного прочитання/інтерпретації п’єси. "Ляльковий дім" характеризується як аналітична драма, покликана через художнє дослідження інституції шлюбу розкрити приховані суперечності особистісного та суспільного життя у їх найбільш актуальному для глядачів перетині. Новаторська поетика п’єси (внутрішня дія, підтекст, образи-символи, дискусія, парадоксальна розробка характерів й побудова сюжету) спрямована  на аналіз особливостей  розгортання  процесу "емансипації" людської свідомості, її визволення від домінуючих у суспільстві стереотипів відчуття, мислення, поведінки. Локалізація конфлікту у свідомості головної героїні дозволяє автору увиразнити аксіологічно-ціннісні, гносеологічні та духовно-емоційні його аспекти. У аксіологічно-ціннісному плані конфлікт передбачає зіткнення християнської системи цінностей, ґрунтованої на любові, з цінностями буржуазного суспільства, серед яких найбільш значущими виявляються гроші, можливості їх отримати, блага, що ними купуються – комфорт, затишок, задоволення, естетична привабливість приватного життя. Пізнавальний аспект конфлікту розкривається через парадоксальне співвіднесення правди і брехні у свідомості й взаємовідносинах персонажів. Нора Хельмер, яка у першій дії неодноразово обманює чоловіка, приховуючи від нього правду про ті або інші подробиці їх спільного життя, формує здатність вповні усвідомити непривабливі реалії своїх шлюбних стосунків, змінити на основі відкритої правди тактику і стратегію життєвої поведінки. У духовно-емоційному плані реалізація конфлікту призводить до зміни психологічних маркерів екзистенції – переходів від щастя до нещастя і навпаки, що стає предметом діалогічної рефлексії, здійснюваної персонажами