"ІСТОРИЗМ" НОВОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ДРАМИ (ЛЕСЯ УКРАЇНКА – Б. БРЕХТ – Ю. КОСАЧ)
DOI:
https://doi.org/10.35433/brecht.9.2023.83-93Ключові слова:
історизм, історія, нова драма, модернізм, символізм, експресіонізм, сюрреалізмАнотація
У статті йдеться про розвиток історичної теми у драматургії, етап нової драми простежено на прикладах п’єс Лесі Українки "Бояриня",1910, Б. Брехта "Матінка Кураж та її діти", 1939, Ю. Косача "Дійство про Юрія Переможця", 1947. Перше зведення таких різних текстів під єдиним гаслом забезпечує наукову новизну дослідження. Мета дослідження – простежити розвиток історичної теми у модерністській драматургії ХХ століття й окреслити проблемні аспекти поняття "історизм" нової драми.
Аналіз трьох драм дозволяє зробити висновки щодо історизму різних естетичних систем, романтичної, реалістичної і модерністської. Романтична історія – це, фактично метанаратив національної історії, яка пишеться з метою вироблення національної ідентичності, піднесення національної культури. Реалізм, зосереджений на показі сучасності, байдужий до історичних тем, але віддає авторам історичної тематики чимало засобів зображення, необхідних для ефекту достовірності. Модернізм у показі історичних подій неоднорідний. Варто виділити символістський, експресіоністський і сюрреалістичний спосіб опосередкування історичного матеріалу. Більшість драм Лесі Українки на історичну чи міфологічну тематику належать жанру символістської драми, в ній усвідомлюється ціна вибору між приватним і суспільним, який здійснює кожна людина у будь-яку епоху. Епічний / експресіоністський театр Б. Брехта – це одна на всіх історія, яка триває й триває. Драматург змушує глядача не емоційно, а свідомо, критично дивитись на історію, бачити її очима драматурга, який вже пройшов свій шлях самоусвідомлення. Сюрреалістичну картину історії змальовує Юрій Косач: його історична подія теж дистанційована, але виглядає як лабіринт, в якому людина блукає й наосліп робить вибір між добром і злом. Це завжди історія, привласнена автором.
Посилання
Брехт Б. Матінка Кураж та її діти. Копійчаний роман. Матінка Кураж та її діти. Кавказьке крейдяне коло: пер. з нім. / передм. Д. Затонського. Київ: Дніпро, 1973. С. 359–431.
Колошук Н. Читаємо "Матінку Кураж" (П’єса Б. Брехта в практиці викладання історії зарубіжної літератури). Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. № 1 (96) (2022). Літературознавство. С. 22–33.
Косач Ю. Дійство про Юрія Переможця. Близнята ще зустрінуться. Антологія драматургії української діяспори; [упоряд., вступна стаття Л. Залеської Онишкевич]. Київ–Львів : Час, 1997. С. 319–396.
Кочерга С. Культурософія Лесі Українки. Семіотичний аналіз текстів. Луцьк : Твердиня, 2010. 656 с.
Малютіна Н. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ ст. Київ : Академвидав, 2010. 256 с.
Моклиця М. "Бояриня". Леся Українка: деконструкція прочитань. Київ : Кондор, 2022. С. 386-399.
Паві П. Словник театру; [пер. з фр. М. Якубяк]. Львів : Вид-во ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 640 с.
Стайн Дж. Сучасна драматургія в теорії та театральній практиці. Книга 3: Експресіонізм та епічний театр; [пер. з англ. Оксана Дзера]. Львів : Вид-во ЛНУ імені Івана Франка, 2004. 288 с.
Українка Леся. Бояриня. Повне академічне зібрання творів у 14 т. Т. 3. Луцьк : ВНУ імені Лесі Українки, 2021. С. 185–240.
Шевельов Ю. Українська еміграційна література в Европі 1945-1949. Ретроспективи й перспективи. Вибрані праці. Кн. ІІ. Літературознавство. Київ : ВД «Києво-Могилянська академія», 2009. С. 633–678.
