КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ У ДРАМАТУРГІЇ Г. ІБСЕНА 90-Х РР.: "ГЕДДА ГАБЛЕР" І "БУДІВНИЧИЙ СОЛЬНЕС"

Анотація

У статті розглядаються твори Г. Ібсена "Гедда Габлер" (1890) та "Будівничий Сольнес" (1892), що належать до пізньої творчості знаменитого творця "нової драми". Характеристика концепції людини, що постає у означених п’єсах, втілюючись передусім у центральних для одного та іншого твору образах жінки й чоловіка, дозволяє виокремити виразні риси трагізму в світогляді Ібсена, розкрити його щільний зв’язок із декадансом як кризовим світосприйняттям межі ХІХ–ХХ століття. Декадентська зневіра не лише у можливості бути щасливою, але й взагалі у перспективі продовження буття у надскладному сучасному світі призводить до катастрофічних подій у житті персонажів, що дало Г. Блуму підстави назвати п’єси Ібсена "північними трагедіями". Докладний художній аналіз причин трагічної загибелі Гедди Габлер та Халвара Сольнеса у контексті відповідних п’єс здійснюється з опорою на синтез традицій, напрацьованих на той момент у європейській літературі в цілому й у творчості норвезького драматурга зокрема. Так, "неправильні пари" у п’єсі "Гедда Габлер" постають на тлі реалістичної, неоромантичної та натуралістичної традицій зображення кохання, кожна з яких акцентує неспроможність сучасної людини бути щасливою, відсутність у суспільстві запиту на досягнення гармонічного співіснування людей, забезпечення постійного духовного розвитку особистості, без чого накопичення внутрішніх суперечностей неминуче спричиняє її духовну, а потім і фізичну загибель. Поєднуючи у п’єсі "Будівничий Сольнес" неоромантично-символічну та реалістично-натуралістичну традиції художнього відтворення зовнішнього і внутрішнього буття персонажів, Ібсен виводить назовні нерозв’язний конфлікт між істинними й хибними духовними потребами людини, дійсними й химерними цілями її існування, внутрішніми настановами й можливостями їх реалізації у просторі реального життя.  Взаємодоповнення різних художніх традицій створює передумови для глибокої художньої аналітики, дає можливість показати увесь спектр можливих версій розгортання людського існування у обставинах сучасного життя, розкрити приховані суперечності духовного буття персонажів, а також готує підґрунтя для модерністського художнього синтезу початку ХХ століття.